воскресенье, 20 апреля 2014 г.

Літні Карпати 2013

Подорожувати літом Карпатами стає вже доброю звичкою! Минулого року я перший раз в житті був Карпатах і вони залишились в моєму серці. Тому коли Вітя ViX створив на полтавському велофорумі тему про "Літні Карпати 2013" ми з дружиною не вагались.
Дотриматись на 100% запланованого маршруту нам не вдалось, але відпочити нам вдалось на славу!
Повний трек подорожі

Взагалі группа у нас складалася з участників з двох міст: Полтави та Житомира.

Полтава: Віктор (ViX), Ольга (Sky), Володимир (Syom), Олена (elena), Денис (UAZIK), Валід (wali303).
Житомир: Іван (PaRaZiT), Володимир (vvtz).
Для участників з Полтави подорож розпочалась ще ввечорі 16 серпня. На вокзал приїхали проводити нас Андрій (HammerHead) з дружиною Валентиною. 
Завантажилися до вагону без пригод. В обід наступного дня прибули до столиці Галичини - міста Лева. Поблукати вуличками цього красеня-міста нам в цей день не вдалося, адже наступний потяг був через дві годи. Ще нам доволі пощастило, що наступний потяг до Ворохти йшов з того самого перону на який ми прибули.
Щасливий перон
Потяг до Рахову - невеличкий, всього п'ять вагонів. Завантажились знову нормально і продовжили нашу подорож до Карпат.
На дворі потроху наступали сутніки...
Захід
... і ось на обрії замайоріли Карпати!
Карпати 
Довго ми милувались через відкриті вікна вагону оточуючими нас пейзажами! В думках ми вже були у горах. Но темінь повністю закутала потяг... І тут нас розважив Валід. Поруч з нами до санаторію їхали дітки з вадами слуху. Валід зібрав діток навколо себе - вони з радістю з ним спілкувались і фотографувались! Так ми і доїхали до Ворохти.
Канікули Валіда
У Ворохті нас вже зустрічали Іван та Володя. Вони вже залишили речі у садибі та виїхали нам на зустріч. Темною дорогою ми доїхали до оселі.
Щодо оселі необхідно зупинитися детальніше. Це приватна садиба - "Алекс", ще не повністю добудована, але на якість проживання це не впливає. Є горяча вода, електричне опалення. Велосипеди зберігали на цокольному поверсі. Господар, молодий парубок - привітний і повністю адекватний. Є можливість замовити сніданки, обіди та вечері - все дуже смачне. Ціни на помешкання доволі дешеві, на сніданки та вечері - середні.
По приїзду до садиби нас вже чекала вечеря після якої ми відправилися набиратися сил.
"На вечерю!"

День 1 (18 серпня 2013 року, неділя)

Прокинувся я доволі рано і побачив навкруги гори оповиті туманом. Вирішили вийти на двір, подивитись навколо.
Вигляд з вікна
Садиба "Алекс" у Ворохті
Поснідавши ми вирушили по маршруту першого дня. Розпочати вирішили з відвідування дерев'яної церкви Різдва Богородиці, 1615 року.
Далі асфальтною вуличкою ми рушили на схід. Спочатку дорога вселяла оптимізм, паралельно протікала річка, на ній знаходились містки.

Але буквально за кілька сотень метрів почалось бездоріжжя та великий ухил. Прийшлось спішуватись та вести велосипеди.

Іноді ми виходили до обривів з яких відкривались прекрасні краєвиди.
Вдалені гора Ворохтянська
Так, з перемінним успіхом ми дійшли до полонини Діл. На полинині розташуваються рештки якоїсь споруди, мабуть колиби. Пофографувашись та оглянувши краєвиди ми рушили далі в бік г.Ворохтянської.
На задньому фоні хребет, по якому нам ще було необхідно проїхати
Далі почались блукання лісом, перетягування велосипедів через повалені дерева та каміння, спуск з крутого схилу. В результаті ми вийшли на старий "зелений" маршрут. Як я потім прочитав у путівнику "Яремчанщина", цей маршрут було промарковано в 2006 році фундацією "Карпатські стежки". На даний час знакування частково відсутнє, тропи частково завалені.
Вийшовши на зелений маршрут ми рушили по дорозі. Час потроху минав, багато його було втрачено підчас блуканням лісом. Вода в мене скінчилась і було необхідно поповнити запаси.
Перед горою Клині вийшли на червоний маршрут в обхід гори.
Початок гірської річки під г. Клині
На маршруті переїхали струмок. Набрали у ньому води. Далі рушили до гори Горді-Добротівська. Далі по хребту через вершини Товстий, Пересліп, Буквинка, Чорний Погар, Куніклива, Ліснів дісталися до г. Ягідна. По дорозі милувались краєвидами, підкріплювались ягодами.
Наш керівник походу і за сумісництвом відеорежисер - ViX
Вечір на г. Ягідній
Підчас проходження маршруту мені було реально важко. Ще не відновився від бревету "Ахтирьский транзит", також спуски мені давались досить важко. В той час, як хлопці спускалися з гори зі швидкістю вітра, я більшу частину спусків йшов пішки. Великі камені та моя зовсім не гірська посадка на найнері - наводили на мене страх падіння. Пробував опускати сідло, але тоді неохідно було постійно їхати стоячи. Ще підмітив один момент, що під час затяжних спусків, ноги закріплені в контактних педалях зовсім німіють.
Після Ягідної нас чекав затяжний спуск - кілометрів 7 - до Микуличина. Вже почало сутініти. Першими з гори з'їхали Вітя та Денис. Я спустився останнім. Спуск в 7 км, заняв в мене не менше години. В Микуличин в'їхали вже затімно. В горах сутініє досить швидко. Всі учасники походу вже розселилися зайнявши одну половину котеджа, нам з Оленою залишилась кімната в будинку поруч. В той день ми проїхали майже 40 км. Це були красиві місця! Вирубився я тільки торкнувся подушки.
Трек першого дня подорожі


День 2 (19 серпня 2013 року, понеділок)
На другий день я почував себе зовсім виснаженим, тому вирішив не їхати на запланований маршрут з іншими учасниками походу (маршрут мав бути кільцевим по горам навколо Микулична), щоб не бути гальмом.  Але просто прохолоджуватись у готелі теж було глупо, тому ми з Оленою вирішили проїхатись асфальтом до Яремче. Спочатку поїхали до монастиря святого пророку Іллі. 
З туристичною маркою біля монастиря св.пр. Іллі в Яремче
Вже зараз, коли пишу цей звіт, то знаю, що в березні 2014 року цей дерев'яний храм згорів. Так що фото в своєму роді унікальне. 
Далі рушили до центру Яремче. В багатьох місцях бачили велопарковки проекту "ВелоКраїна". В мене були відчуття, що ті хто їх встановлював робив це з заплющиними очима - парковки були іноді на половину закопані у землю, іноді стояли біля стін і т.п., таким  чином, що припаркувати там велосипед було зовсім не можливо. В той день було церковне свято - яблучний спас, здається. Навколо було багато народу у національному вбранні. Всі мали чудовий настрій!
В книгарні я обзавівся путівником "Яремчанщина". Доволі якісний путівник з точними картами. Рекомендую. 
Наступним пунктом став водоспад на річці Прут. 
Троллей над річкою Прут
Подивились на залишки водоспаду. Саме на залишки. Говорять, що років сто назад перепад становив близько 8 метрів, але для покращення сплаву деревини по річці, частково водоспад було підірвано. Зараз це нагадує більше пороги, ані  водоспад.
Олена спробувала себе в новій розвазі - катанні на троллеї. 
Повертаючись до Микуличина вирішили заїхати до скель Довбуша. Таких геологічних пам'яток в Карпатах - не одна. І всі назівають саме скелями Довбуша.
Налазившись по горам рушили до Микулична. Коли проїзжатимете Микуличин, обов'язково відвідайте місцеву пивоварню. Смачне і недороге пиво власного виготовлення. 
Приїхавши до готелю, ми добре відпочили! Друзі "спустились з гір" коли вже стало темно. Я порадувався, що не поїхав на маршрут - за цей день мені вдалось добре відпочити та в подальшому проблем вже не було. Вечір закінчився шашликом та сиром, що привезли хлопці з полонин!
Трек другого дня подорожі


День 3 (20 серпня 2013 року, вівторок)
Третій день подорожі був днем розваг. Нам необхідно було доїхати до гірськолижного комплексу Буковель. По дорозі заїхали до водоспаду Гук. Сам водоспад доволі цікавий. Валід, Ванька та Вітя навіть прийняли під ним душ! Також майже всі спробували покатится на троллеї! Це було супер!
Водоспад Гук
Добре відпочивши біля водоспаду рушили до Буковелю.
Карпатський будиночок
Дорога через Поляницю до Буковелю
Прихали до Буковелю. Поселилися в чудових номерах. Звичайні номери коштували 120 грн (за двомісний номер), але таких залишився лише один, тому ми взяли, ще три полулюкси по 180 грн! Рекомендую Буковель у літку!


Трек третього дня подорожі


День 4 (21 серпня 2013 року, середа)
Весь день ми провели на Буковелі. Піднялись на підйомнику на гору, але виявлись, що кросс-кантрійні траси недоступні, лише дві даун-хільні. Ми спустились по не дуже складній лижній трасі. Цього мені вистачило (зі спусками в мене таки складно :) ). Тому ми Оленою вирішли прогулятись Буковелем, а інши учасники поїхали кататися з даунхільних трас. Трошки падали, але в цілому все залишились задоволені.
Іноді в будинок скоріше потрапити через вікно :)
Буковель
Під вечір всі зібралися біля другого підйомника відпочити, скуштувати місцевого живого пива. Почався дощ. Денис Уазік ще навіть спустився під дощем з гори!
Вечір продовжили спочатку в альтанці біля наших котеджів, а потім у ресторанчику поблизу.
Котеджі, в яких ми мешкали
Трек четвертого дня подорожі


День 5 (22 серпня 2013 року, четвер)
Так як всю ніч йшов дощ, то до Ворохти було вирішено їхати асфальтом по частково вже відомому маршруту!
З Буковелю виїхали новою дорогою. Постійно приходилось підніматись в гору. Але з гори як зазвичай відкривались чудові краєвиди.
Буковель з гори
Але за кожним підйомом завжди іде спуск. І чудово по прекрасному асфальту катится вниз. На перехрестті туристів зустрічає фігура лижника. Знайдена поруч дошка та фантазія - фоторезультат!
Далі постійно спуск. Тому часто зупиняємося, на подивитися і просто пофотографуватися.
По обіді з'явилися хмари, але до Ворохти вже залишись не багато. На в'їзді в Ворохту розташовуються лижні трамплини, шлях до них на канатній дорозі! Ще одна розвага. Звичайно піднімаємося в гору.
Кувейт рекомендує!
Самі конструкції трамплінів суттєво пошкоджені, але цікавість зганала всіх на верх. 
Після трамплинів спускаємося вниз і їдемо до віадуків. По цим арковим кам'яним мостам  прокладена залізниця! 
На ночівлю знову зупинились в садибі Олександра.
Ввечорі пішов дощ! Тому плани на наступний день змінилися. Замість форсування Чорногоського хребту було прийнято рішення про сходження на Говерлу і повернення до садиби. 
Трек п'ятого дня подорожі

День 6 (23 серпня 2013 року, п'ятниця)
Ранок зустрів нас невеличким дощем та туманом. Всідаємося на велосипеди і рушаємо в бік Заросляка - спортивної бази біля підніжжя Говерли. Асфальтна дорога іде до бази МНС. На КПП реєструємося і продовжуємо рух по грунтовій дорозі. 
Кілька метрів до Заросляка
В Заросляку чекаємо іншу частину групи. Поки чекали - домовилися про парковку роверів з місцевим дядькою у якого були ключі від котельної. Нарешті всі в зборі, всі велосипеди запарковані, коли Дениска каже, що буде сходити на Говерлу  з ровером. Тут же знайшлись однодумці - Валід та Вітя. Поки вони забирали велосипеди ми в трьох (я, Олена та Володя з Житомиру) рушили в гору. Перед нами йшла група яку вів досвідчений дядька. У нього більше сотні сходжень на Говерлу, по маршруту він давав поради, як необхідно йти, дихати, вентелювати легені. Було доволі цікаво. 
Сходження ускладнювалось густим туманом. Видимість, ближче до вершини - метрів 5!
Чим ближче до вершини, тим підйом становиться все складнішим, приходиться просто залазити на каміння. І ось почали зустрічати людей, що повертались з гори. Вони казали, що там дощу та туману нема! Ніхто кто був на підйомі не вірив. І коли ми побачили просвіти, нашим радощам не було меж!
Хмара з боку іванофранківщини, сонце з боку Закарпаття
Більше години ми чекали на велоГоверолопідкорювачів і ось вони вийшли з туману!
Ритуальні танці
З ровером на Говерлі!
Прапор Полтави на Говерлі
Поява велосипедисті на горі не аби як зацікавила людей, що її підкорили пішки. Всі фотографувалися і дивувалися. Так як ми зійшли на Говерлу раніше решти групи, то втрьох і пішли до низу. Вже опинившись у Заросляку, по рації зв'язались з Олею та Ванькою. Вони сказали, що Вітя, Валід та Денис - поїхали в об'їзд по жовтому маршруту повз озеро Несамовите.
Так як в нас скінчились гроші, а зранку було необхідно розрахуватися з хазаїном, то ми першими рушили із Заросляка. Це було супер! М'яка грунтова дорога вниз, швидко довела нас до КПП, а потім і до Ворохти. Там ми зняли гроші у банкомату і приїхали до садиби. 
Десь близько дев'ятої вечора хазаїн Сашко почав турбуватись з приводу відсутності решти групи. Зранку до садибі повинні були заїхати нові гості. До 11 вечора напруження в хаті досягло межі, Сашко почав дзвонити друзям до МНС. Все це ускладнювалось тим, що не з ким з наших не було зв'язку. І ось близько першої ночі на зв'язок вийшов Ванька і сказав, що вони вже проїхали КПП. 
Намагаючись скоротити маршрут, наші велопідкорювчі Говерли, не розрахували відстань. В ітозі темінь застала їх на спуску, при цьому фонарі були не в усіх. Дорога була складна, в слизьких валунах, тому спуск зайняв багато часу. Але добре, що все обернулось без травм! За те в учасників пригоди залишилось море згадок!

Трек шостого дня подорожі


День 7 (24 серпня 2013 року, субота)

Цього дня ми повинні були попрощатися з Івано-Франквіщиною і нашими житомирськими друзями та переїхати Карпати в Закарпаття. З ранку, на День незалежності України вирушили з Ворохти до Татарова. Біля трамплинів у Ворохті була купа люду - виявилось, що відбуваються змагання по прижкам з трамплину! Влітку! Звичайно ми зупинились і з цікавістю подивились кілька виступів.
Летючий лижник
В Татарові влаштували посиденьки та попрощалися з житомирянам.
Ванька та Вовка! Житомир- рекомендує Карпати влітку!
Далі на нас чекав постійний підйом на Яблуницький перевал. І ось воно - Закарпаття!
Далі шикарний спуск. В Лазещині заїзжаємо подивитись на місцеву дерев'яну церкву.
Церква в Лазещині
На ніч зупинились у приватній садибі Гоф. Господарі україно-німецька сім'я. Садиба затишна. Цікава столова, оздоблена в німцькому стилі, тераса і двор. Після поселення відправились подивитись на місцеві цікавинки. 
Струківська церква, 19 сторіччя
Дзвіниця церкви

Трек сьомого дня подорожі

День 8 (25 серпня 2013 року, неділя)
Останній день походу розпочався зі смачного сніданку приготованого господарями садиби.
З Ясині наш шлях пролягав до Рахова. По дорозі проїзджали повз водоспад Труфанець.
Водоспад Труфанець
Біля річки Чорна Тиса
Дорога проходить по берегу ріки Чорна Тиса. Доволі швидко прибули до Рахову. В околицях міста як раз продоив веломарафон "Стежками опришків". Поснідали і вирішили відвідати географічний центр Європи.

По дорозі до центру Європи несподіванно зустрічаємо прикордонний пост. Пред'являємо паспорти і рушаємо далі. Особливо занервував Валід, але все було нормально! І ось він, знак на місці географічного центру Європи.
Полтавсько-кувейтська команда в центрі Європи!
Повернувшись до Рахову відвідали церемонію нагородження переможців веломарафону "Стежками Опришків". 

Вечеря в одному з ресторанчиків і дорога на вокзал... Похід закінчився, але Карпати залишаються і кличуть знов! До зустрічі в 2014 році!

Трек восьмого дня подорожі


Володимир Семко
(вересень 2013-квітень 2014 року)

Мої фото:


При використанні матеріалів (фото, тест), посилання на цей блог, обов'язкове!



Комментариев нет:

Отправить комментарий