суббота, 10 мая 2014 г.

Зелений ровер (травень 2014)

Передмова

Велопохід за маршрутом "Зелений ровер (велосипед)" було анонсовано ще взимку на сторінці Карпатьского роверового Клюбу. Взимку та на початку весни тривала підготовка, отримували візи, формувалась група. Остаточний склад сформувався вже перед початком походу - 6 хлопців і одна дівчина!
Маршрут "Зелений велосипед"



Наша група - Олена, Роман, Антон, Віктор, Володимир, Андрій, Микола
Слід зазначити, що група зібралась з багатьох куточків країни я (Володимир) і Олена - з Полтави. Керівник групи, Віктор Загреба - з Яремче. Антон - з Київа, Роман - зі Львову, Андрій - з Івано-Франківська, а Микола з Броварів. 
Маршрут "Зелений ровер" проходить трьома країнами - Україною, Польщею та Словаччиною. На території Європейського союзу він промаркований і має індекс - R61, але про сам маршрут і наш похід - нижче!

День 0, або знову у Львові

До Львову вирушили 29 квітня потягом Харків-Львів. Завантажилися нормально. У вагоні було повно туристів - проблеми з Кримом переспрямували активних людей до Карпат. Весь ранок 30ого квітня було сонячно, але при в'їзді до Львову зявилися хмари та пішов дощ. Деякий час ми збирали велосипеди та переочікували дощ. Потім рушили... Ось тут я і зрозумів яке все таки дружнє до велосипедистів моє рідне місто Полтава. Вулиця Городцька (в напрямку виїзду з міста) була заповнена транспортом. Наявність калюж, бруківки та не досить адекватних водіїв в загалі перетворювало поїздку на екстримальне катання. В цей день я зрозумів, що Львів пішохідний та Львів велосипедний це дві зовсім різні реальності. Вдалось нам того дня "протестувати" нові велодоріжки. Там де вони відділені від тротуару лише розміткою, вони вщент заповнені пішоходами. При цьому, мені здалося, що пропускали мене не тому що я на велодоріжці, а тому що не хотіли щоб я на них наїхав.

День 1 (перетинаємо кордон)

Перший день подорожі почався з приміського вокзалу у Львові де ми зустріли Романа  і завантажились у приміський потяг в напрямку Сянок. В потязі поруч з нами їхав пішохідний турист з яким ми весь час проспілкувались і майже непомітно дістались до Старого Самбору.
На приміському вокзалі Львову
В Старому Самборі зустріли ще двох учасників походу - Миколу та Антона, що прибули на потязі разом з нами, але їхали від станції Самбір. Будівля вокзалу Ст. Самбору доволі цікава, відчувається що збудована не за типовими проектами Російської імперії (більщість станцій на сході України збудовані теж майже сто років назад). Одне з суттєвих відмінностей між пристанційними будівлями сходу України і цією, є те що тут є великий навіс для пасажирів, що очікують на потяг. Дрібниця, але відучвається турбота за пасажирами.
На вокзалі в Старому Самборі
Через деякий час під'їхали хлопці з Івано-Франківської області - Віктор та Андрій, вони добиралися до старту на автомобілі. Група в зборі - стартуємо!
При виїзді зі Старого Самбору
В Старій Солі робимо вимушену зупинку - Андрію необхідно повернутися до авто за документами. А ми в цей час розглядаємо місцеві цікавинки та прослуховуємо лекцію від Антону по "азам" йоги.
Дерев'яна церква в с. Стара Сіль
Скульптура костелу в с. Стара Сіль
Лекція з йоги на території старого костелу
Варто відмітити що якість доріг до кордону на 2 з "+". Доволі великі ями, особливо небезпечні при спусках.
Після вимушеної зупинку у Старій Солі до кордону їдемо без зупинок. Біля кордону, на автозаправочній станції на нас чекає бусик з чудо-причіпом. Причіп розрахований на перевезення десяти велосипедів та належить Marek Jedrzejec, до речі у нього в приватній садибі ми і ночували. Його координати: Marek Jedrzejec, 38-700 Ustrzyki Dolne, ul. Strwiazyk 7a, +48601451324, narty@op.pl.
Чудо-причіп для перевезення велосипедів
Завантажившись в бус ми перетнули кордон між Україної та Польщею. Слід зазначити, що перехід кородону у пункті пропуску Kroscienko можливий лише на автотранспорті. Після проходження кордону, вивантажлися та своїм ходом рушили до містечка Ustrzyki Dolne.
Центр Ustrzyki Dolne
Перше травня в Польші вихідний день, тому майже всі магазини та громадські заклади зачинені, процюють лише кафе та магазини великих торгівельних мереж. В одному з кафе на центральній площі грала музика і лунали пісні. Прислухавшись, зрозуміли що співають українською. Виявилось, що це українські музики з Самбору. Спеціально для нас вони зіграли та заспівали пісню.
Відпочивши в центрі містечка ми рушили до нашої садиби, що розташовується у підніжжя гори Малий Кроль.
"Noclegi pod Malym Krolem"
Вечірні посиденькі з Krzysztof Plamowski
В садибі нас вже чекав Krzysztof Plamowski, керівник Karpackie Centrum Turystyki Aktywnej. Він допомагав нашому керівнику Віктору організувати наше прибуття до Польщі та бронював для нас житло. Так за розмовами пройшов вечір. 
Трек першого дня подорожі

День 2

Ранок зустрів нас приємною погодою, росою і гарними краєвидами. Відразу за будинком протікає річка, що впадає до Дністру.
Річка Strwiazyk
Садиба
Зранку знову приїхав Кшиштов, привіз пару велошоломів для Антона та Миколи ( в Словаччині за відсутність велошолому штраф 50 євро). Попрошавшись із власником садиби Мареком ми рушили на маршрут "Зелений ровер".
Марек та Вітя
Дерев'яний храм в Lodyna
На маршруті переїхали колишній кордон Республіки Польші та Радяньського Союзу.
Колишній кордон Польші та СРСР
В цей день маршрут пролягав другорядними дорогами між невеликими селами. В деяких місцях біли невеличкі грунтові ділянки.
Піч у садибі U Flica
Переправа у селі Olszanica
Бачили цікаву переправу через річку, але проїхатись не наважились. Рівень води, поки що високий. А ось влітку - відмінний варіант!
Далі у лісі побачили греблю збудовану бобрами.
Боброва гребля
При виїзді з лісу над нами пролетів планер. Біля села Bezmiechowa Gorna розташовується планерний аеродром де тренуються майбутні пілоти. Кажуть що сто років тому з цього аеродрому екіпаж долетів аж до Вільнюса!
Біля аеродрому поспілкувались про літаки та життя з місцевим дідом. Він з онуком розглядав планери.

Наступним за маршрутом містечком було Lesko.
Костел у Lesko
Сінагога у Lesko
В Леско побачили велику групу велосипедистів. Виявилось то поляки із німцями. В них був останній день подорожі. Перекинилусь парою слів, вони підтримали нас у ситуації на сході країни.
Пам'ятник на честь польського, білоруського, американського героя генерала Тадеуша Костюшко
Після Леско дорога із асфальтним покриттям зникає і з'являється бруківка!
Маркування маршрутів та мій ровер
Доволі швидко ми доїхали до місця нашої ночівлі. Це був дитячий християнський табір міжнародної організації Карітас, що розташований в Myczkowce. Місце доволі цікаве. На території табору розташовується біблейский сад та музей макетів дерев'яних храмів. Після поселення ми вирішили відвідати музей та рушити до греблі водосховища Соліна, яке поляки чомусь називають озером.
Макети українських храмів
Иоан Павло ІІ

Оглянувши макети храмів вирушили до греблі. Дорога до греблі не рівна. Постійні підйоми та спуски. До речі гребель дві. Одна велика, що утворює озеро Соліну та одна менша в Myczkowce.  Перед греблею розташоване сувенірне містечко. В одній з будівель там є банкомат. За маршрутом "Зелений ровер", взагалі банкоматів майже не має, точно знаю що є вони в Ustrzyki Dolne, Lesko, Solina, Cisna (це в Польші), в Snina (це в Словаччині), у Старому Самборі, Великому Березині, Волосянці, Турці (Україна). На греблі багато люду. В Польші це не режимний об'єкт який не можна фотографувати, а навпаки туристичний! З іншого боку греблі знаходяться кафе і ресторанчики, є можливість взяти на прокат водні велосипеди.
на греблі
о. Соліна

Повечерявши в одній з кафешек на правому березі, ми вирішили назад проїхати трошки іншим маршрутом. Доречі ця гілка не така завантажена автомобілями та менш рельєфна.
Гребля
Кордон українських поселень - річка Сян
Трек другого дня подорожі



День 3

День третій розпочався зі смачного снідаку, що входив до ціни прожавння (з однієї особи 23 злотих). Зібравши речі ми рушили далі по маршруту. День обіцяв бути дощовим. До Соліни доїхали майже без дощу, а ось далі - полило. Вся дорога до містечка Cisna проходила під дощем, був і прокол і цікаві краєвиди.
Керівник походу - Віктор
Позначка маршруту
Їдемо вздовж озера Соліна
У придорожньому кафе
В селі Polanka зупинились на перекус у придорожньому кафе "Кузня". Там підсушились та обігрілись біля великого комину. І далі в дорогу. Біля містечка Cisna дощ припинився і вийшло сонечко. В Cisna перепочили та пообідали. Далі на нас чекав підйом на перевал Ruske sedlo.
Герб України :)
Ось така дорога із боку Польщі до перевалу...
... а це вже словацька частина
Вся команда в зборі на перевалі Ruske sedlo, за нами Словаччина
На перевал прибули з проблемою. У велосипеда Романа посипалась втулка заднього колеса. Добре, що це відбулось майже на вершині перевалу. Далі був спуск, тому вирішили що якось накатом він зможе спуститися до найближчого селища де ми зможено знайти допомогу.
Рушили під гору. Добре що дощ вже закінчився і кілька годин як не йшов, дорога встигла трошки просохнути, але багнюка була.

Проїхали перші будинки. Зустріли місцевих поліцейських, розпитали про дорогу до Stakcin. Рушили далі. Почались невеличкі підйоми і тут прокол у Антона. Зупиняємося на ремонт. Роман, Микола та Андрій їдуть вперед. Тут на дорозі з'являється старенькій автомбіль із багажником на даху. Сповіщаю Андрія по рації. В підсумку все добре, літня пара взялась евакуювати Романа із велосипедом до Stakcin. В цей час знову розпочинається дощ. Закінчивши ремонт рушаємо вниз.
Так під дощем прибуваємо до місця зустрічі на автозаправку в селі Stakcin. Тут вже нас чекає Роман. Віктор раніше зв'язався з куратором маршрута "Зелений ровер" у Словаччині Jozef Talarovic. Він теж під'їхав на АЗС. Завантажили ровер Романа до авто і рушили на ночівлю. Ніч у нас знов на території дитячого табору у неопалюваних дерев'яних будинках. Добре, що була гаряча вода. Jozef нас звозив до супермаркету та забрав наші мокрі речі на просушку.
Тут хотілось би сказати пару слів про Словаччину, а саме про перші відчуття (для мене це перше відвідування цієї страни, в той час як в Польші я був в четвертий раз). Добре сказав про Словаччину Андрій Майгутяк - депресивна (по відношенню до Польщі). Чому депресивна? Мабуть тому, що не такі добрі дороги як в Польщі, будиночкі менш охайні, людей чомусь менше на вулицях, майже немає кафе, ніхто не пропонує будиночки для ночівлі. Ночівля в Словаччині була найдорожча - 12 євро з людини, за місце у загальному будинку на 9 осіб. Для порівняння в Польші було 40 злотих (менше 10 євро) в окремих дво- та тримісних номерах із санвузлом в кімнаті та загальною кухнею з посудом. В Україні в приватній садибі теж було 12 євро, але за окремі двомісні номери без санвузлів, вечерю, сніданок та баню в подарунок!
Будиночок (фото Андрія Майгутяка)
Ввечорі були розмови по туристичні проекти які розробляє Jozef.  
З Jozef Talarovic
Зробивши це фото, я виявив що зламаний об'єктив у мого фотоапарата :( Тому в наступні дні знімав мало. По приїзди додому вияснив що тріснув пластиковий байонет, чекаю на новий.
Трек третього дня подорожі

День 4

Четвертий день розпочався з прохолодної пасмурної погоди. Андрій та Роман встановили колесо, яке ввечорі привіз Жозеф, так що аварія ліквідована і можна рушати. Приїхав Жозеф, привіз наші речі і ми вирушили на невеличку екскурсію по Сніні.
Палац в Сніні (фото Андрія Майгутяка)
Попрощавшися з Жозефом напрявляємося до містечка зі странною назвою Ubla. По маршруту людей майже не було. Заїхали до обсерваторії, але вона не працювала, помилувалисья краєвидами. На горизонті Україна.
В Україну в'їхали нормально і без проблем. Надалі на нас чекав постійний підйом в бік Ужоцького перевалу. Декілька разів робили невеличкі зупинки. З українського боку Карпати більш красиві, про це доречі казав і Жозеф.
На вершинах гір, ще зима
гора Гребінь
У селі Волосянка повертаємо в напрямку залізничної станції Щербин. Дорога грунтова і весь час угору. На висоті 700 метрів над рівнем моря розташована садиба Олескандра (його координати 096 5205266, 095 3951845), куди ми прямуємо.
Будинок дерев'яний, хазаїн його протопив! Все чудово. Вечерямо, слухає розповіді батька Сашка. Виявилось що я і Олена з ними земляки - з Полтавщини. Вони з Комсомольська, а ми з Полтави. Згадали спільних знайомих. 
Трек четвертого дня подорожі

День 5

Ранок був чудовий. Краєвиди із садиби фантастичні!
Садиба

Після сніданку вирішуємо розділітися. Ми з Оленою по рекомендації Сашка та його батька їдемо до Ужоцького перевалу по грунтові гірській дорозі, а решта групи спускається через старий тунель до станції Волосянка і потягом їде до Сянок через мережу тунелів та мостів.
Розповім про нашу частину маршруту. Це було складно, але красиво. Складність полягала у тому що цей маршрут майже не використовується, хоча і промаркований червоним кольором. Також він проходить в одному місці над тунелем через заборонену для проходу зону. Ну і на останок - було дуже багато води, т.я. два останні дні був дощ, то частина дороги була просто підтоплена. Але в суху погоду, я просто раджу проїхатись цим маршрутом!
По дорозі повз нас проїхав потяг з рештою групи. Через деякий час ми виїхали на перевал. Перевірка документів на прикордонному пості та ось вона Львівська область! Її легко відрізнити від Закарпатської по величезним ямам на дорозі.
Біля повороту на Сянки на нас чекають хлопці. Починаємо рухатись до фініша. Здавалось би що після первалу буде спуск, але ні. Постійні підйоми та спуски, аж до самої Турки.
В Турці робимо привал на обід.
А на вершинах ще є сніг
Після Турки їхали досить швидко, тому що запізнювались на електричку до Самбору, а крутити ще 17 км проти вітру вже майже нікому не хотілось.
І ось Старий Самбір. Маршрут пройдено.
Фініш! (фото Андрій Майгутяк)
Трек п'ятого дня подорожі

Мої вітання!

І окремо хочеться сказати слова подяки всім людям які причетні до даного походу:
Віктору Загребі - за ідею, розробку та втілення в життя цього велопоходу, а також з чудову компанію і гарний настрій!
Андрій Майгутяк - за чудові фото і позитив на маршруті.
Роману та Миколі - за гарну компанію!
Антону Вакуленку - за лекції на різні теми і позитвне мислення.
Дружині Олені - за пройдений зі мною шлях!
Krzysztof Plamowski - за допомогу нам на маршруті, за сувеніри, за шоломи для хлопців, за вечерню дегустацію, за маркування польської частини маршруту.
Marek Jedrzejec - за допомогу у перетині кордону на супер-авто з супер-причіпом! За розповіді та гарну садибу.
Водій супер-авто Томаш (здається) - за перевезення нас через кордон і дбайливе ставлення до наших велосипедів.
Українським музикам в Ustrzyki Dolne - за українські пісні в Польщі.
Польсько-німецькій групі велотуристів в Lesko - за підтримку України!
Поварам Caritas - за смачний сніданок третього дня подорожі.
Подружній словацькій парі - за евакуацію Романа та його велосипеда!
Jozef Talarovic - за допомогу у Словаччині, за сухі речі, за сувеніри, за маркування словацької частини маршруту!
Власникам садиби в Щербині, Сашку та його батьку - за теплий дім, цікаві історії та гарний настрій.
Туристу з електрички Львів-Сянки - за гарну бесіду та допомогу у вивантажені речей.

Всі мої фото можно продивитися тут - http://velosyom.io.ua/album672693
Більша частина фото має прив'язку до карти. Дивитись нижче фото.
Загальний трек велопоходу

Володимир Семко
10 травня 2014 року

2 комментария: